Reserach CSA questionТема сексуального насилля в Україні табуйована та дуже чутлива. Статистика звернень до лікарів чи правоохоронців показує масштаб проблеми дуже викривлено, бо далеко не всі постраждалі від насильства готові та мають змогу озвучити проблему. Часто родичі кривдника стають на його захист, бо не вірять, що таке могло трапитися в їхній родині. Або ж не хочуть “виносити сміття на вулицю”, тим самим ще більше травмуючи жертву.

Дослідження було спрямоване на з'ясування уявлення суспільства щодо сексуальної безпеки, персональний досвід респондента, його поведінку у випадку підозри про розбещення дитини та ставлення респондентів до впровадження сексуальної просвіти в Україні як одного з механізмів захисту.

Проєкт реалізовано Дослідницькою агенцією Fama на замовлення та у співпраці із Центром гідності дитини Українського католицького університету. Дослідження проводилось 6-19 серпня методом face-to-face рекрутинг та самозаповнення анкет респондентами. Загалом було опитано 1600 респондентів віком від 16 до 55 років.

Окремі результати:

  • загалом українці розуміють важливість секспросвіти для дітей. 46% респондентів вважають її необхідно починати ще до 8 років, 80% – у віці 9-13 років, 92% – після 14 років. Серед респондентів, у яких є діти, більше прихильників системної та ранньої секспросвіти, аніж серед тих, у кого дітей немає;
  • у сексуальному насиллі здебільшого звинувачують того, хто його чинить (77%). Є, однак, такі респонденти, які бачать провину обох сторін (21%);
  • згідно з уявленнями респондентів, кривдниками неповнолітніх переважно є незнайомці (62%), некровні родичі (41%), друзі / однокласники (33%) або інші знайомі (32%);
  • згідно зі свідченнями учасників дослідження, близько 4% з них стали жертвами зґвалтування в дитинстві, 23% – жертвами сексуального насилля та / або домагань (в тому числі зґвалтування);
  • відповідальними за попередження сексуального насилля щодо дітей учасники опитування називають у першу чергу – батьків дитини (92%), далі – педагогів (52%), а також шкільних психологів / соціальних педагогів (34%) та правоохоронні органи (52%);
  • у випадку виникнення підозри про розбещення дитини українці обіцяють не залишатись осторонь [проігнорують ситуацію близько 5% респондентів, коли мова про сторонню дитину, та близько 1%, коли мова про дитину найближчого оточення].

 

Завантажити повний звіт про дослідження.

 

Джерело: FAMA

_______________________________________________________________________________________

Інші дослідження за темою: