Дитя не умеет скрывать своих чувств, и это, конечно, прекрасная сторона детства. Но если дитя будут преследовать за чувства, то оно скоро приобретет это печальное искусство, и тогда душа дитяти замкнется для воспитателя, и воспитатель будет бродить в потемках.

К.Д. Ушинский

 

В молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками, навчається в школі, зростає здатність дитини до самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками. Основним для дитини є пізнавальна діяльність та примірка на себе різних ролей, що в майбутньому перетворяться в неповторну особистість чоловіка та жінки.

Цікавість до питань статі, кохання поки що не виходить за рамки загальної допитливості. Психологи і сексологи вважають, що в нормі перша закоханість і у хлопчиків, і у дівчаток повинна виникнути далеко до початку статевого дозрівання. Тоді вона проходить, як правило, на платонічному рівні. Закоханість виражається в обожненні, бажанні бути разом, привертати увагу. Причому дівчата в таких випадках вже починають кокетувати і намагаються сподобатись хлопцеві. В цей період батьки мають гарну можливість, впливаючи на дитину, саме через цю закоханість, відлучити від поганої звички, закріпити певні навички, стереотипи поведінки. Закохані діти гарно сприймають такі впливи. Сміятися, а тим більше сварити, їх непотрібно. Потяг пройде сам собою.

Інтерес до статевих питань в цей період не зникає. Він набуває пізнавального характеру. Практично кожна друга дитина отримує інформацію про сексуальні відношення. І, нажаль, отримує її не через батьків. Але саме в цей період з дітьми можна обговорювати багато актуальних питань, навіть дорослої сексуальності, не побоюючись за їх психічне здоров'є. В цей період виникає цікавість - потреба пізнання протилежної статі. Дитина задає запитання, пізнавальна активність може виявитися також у формі гри, наприклад, у лікаря, або підглядання.

В молодшому шкільному віці контроль з боку батьків зберігає своє виховне значення, але повинен бути менш опікуючим і більш тонким. В той же час взаємодія з батьками, їх оцінювання поведінки дитини, є найважливішим для формування моральних принципів.

Статеве виховання на цьому етапі життя суттєво відрізняється від того, яке потрібне після першого сексуального пробудження в перехідний період, і вирішальну роль в ньому грають батьки. Батьки мають відповісти на всі запитання дитини і пояснювати стільки, скільки треба, аби задовольнити її цікавість.

Ось деякі аспекти, які слід враховувати у статевому вихованні молодших школярів:

  1. Інформацію дитина має отримувати поступово, частково пояснену у спосіб, який відповідає можливостям її сприйняття, віку та розвитку. Треба звертати увагу на добір слів.
  2. Велике значення має емоційний клімат розмови. Іноді правильна за змістом відповідь, але реакція подиву, збентеження, заклопотаності та страху батьків викличе такі ж почуття у дитини й кине тінь на її сприйняття власної сексуальності. Якщо ж відповідь спокійна, врівноважена, без тіні здивування, то проблеми статі сприймаються дитиною такими ж звичайними людськими проблемами, як і будь-які інші.
  3. Батьки повинні бути пильними, щоб дитина не одержала від них статеву інформацію занадто пізно. Якщо їх випередять друзі дітей «з вулиці», подадуть цю інформацію брутально та вульгарно, дитина сприйме статевість як щось огидне й непристойне. Після цього батькам важко буде зав'язати діалог на сексуальні теми. А такі розмови вкрай необхідні, бо вони орієнтують дитину і надають їй відпірності до вульгарної інформації, що циркулює «на вулиці».
  4. Важливим моментом статевого виховання є дотримання коректності. Не можна змушувати її до розмов, зізнань чи тим більше жестів, які можуть зачепити природне почуття сором'язливості.
  5. Статеве виховання здійснюється не лише через розмови, інформування, а й через ставлення батьків до сексуальних справ. Їхнім обов'язком є подбати про дотримання інтимності подружнього життя. Виникнення ситуацій, в яких дитина була б свідком відвертих сексуальних жестів, може стати повною несподіванкою, шоком. Проте, не слід ховатися від дитини при переодяганні. Якщо дитина в сім'ї звикла бачити оголені тіла і не соромитися (дівчинка може спостерігати за переодяганням мами, а батька бачити в нижній білизні, хлопчик може спостерігати за переодяганням батька, а мати бачити в нижній білизні), то це позитивно вплине на статевість в майбутньому подружньому житті.
  6. Щоб розмова з дітьми про статевість була плідною, треба створити для неї атмосферу відвертості, довіри, у якій природно сприймаються усі сторони людського життя.
  7. Треба пам'ятати, що маленька дитина, запитуючи про щось, не чекає деталей, особливо фізіологічних, її задовольнить, навіть, дуже узагальнена відповідь, проте вона мусить бути правдива. Належну відповідь необхідно висловити мовою дитини, пристосувати до її розуміння, уяви, емоцій та життєвого досвіду.
  8. Батьки повинні знати, що для дитини властиво запитувати про одне і те ж багато разів. Проте ці питання лише на перший погляд ідентичні. Хоч вони і звучать однаково, проте припадають на різні етапи розвитку дитини, а отже, мають і цілком інший характер. На кожному етапі розвитку дитина потребує іншої відповіді.
  9. В сексуальному вихованні не можна відсилати дітей до книжок. Книжкова інформація носить інший відтінок і зовсім по-іншому сприймається. Найбільш плідною буде безпосередня розмова.
    Таким чином, розмовляючи з дітьми про сексуальність людини, батьки повинні передати їм не тільки знання, а й систему цінностей, якій підпорядковується не лише статева поведінка, а й усе життя людини.